Краматорськ

З а археологічними відомостями, на території сучасного Краматорська та його найближчих передмість люди селилися ще з давніх-давен. На північно-західній околиці Краматорська знайдено каменоломні й майстерні обробки кременя епохи неоліту, що існували й у період ранньої міді. У передмісті Краматорська досліджено також курганне поховання металурга-ливаря епохи бронзи.

У другій половині XVII — початку XVIII століття цю частину Слобожанщини масово заселяють козаки з Гетьманщини й кріпаки з південних округ Московії та Мордовії.

1767 уряд Московії віддав графові Ф. Таранову 10 тисяч десятин козацької землі, на яких засновано село Петрівка. Пізніше ці землі продано шляхетському родові Абаза, згодом — іноземцям Іванову, Шабельському і Штейгерову. Звідси виникли нові поселення Абазовка, Іванівка, Шабельківка, Штейгеровка, котрі згодом об‘єдналися в агломерацію Краматорськ. У 1799 територію майбутнього Краматорська долучено до Ізюмського повіту Слобідсько-Української (згодом перейменовано в Харківську) губернії.

У другій половині XVIII століття територія, яку нині посідає місто, масово заселяють козаки Слобідського війська.

У різні часи поселення мало різні назви; теперішню пов'язують зі сполукою «кром» (укріплення) та «торський» (від однойменної річки) за часу існування рубіжної лінії.

У складі Російської імперії

Місто розвинулося від селища при маленькій залізничній станції, побудованій у 1868 році, до сучасного досить великого міста обласного значення, промислового центру й транспортного вузла.

Наприкінці 1860-х на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торець з'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої засноване селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, згодом поступово назва змінилась на Краматорськ.

Українська революція

Після того як стало відомо про повалення царського режиму, у Краматорську 2 березня було створено Громадський комітет — видним його діячем був кадет доктор Демулін. За підтримки меншовиків та есерів Демулін виступив у тимчасовому комітеті проти роззброєння поліції, як заходу, здатного призвести до суспільних безладів, та пропонував щонайбільше роззброїти «поганих» поліцейських, а «хороших» — залишити на місцях. Крім того, він виступав проти організації рад.

Повідь (розлив річки Торець), що спіткала Краматорськ навесні 1917 року, не дала організаційному комітету можливості провести вибори до Ради робітничих депутатів, Раду було обрано лише 21 березня (за старим стилем). Краматорськ був звільнений підрозділами Армії УНР у квітні 1918 року.

З квітня по грудень 1918 року Краматорськ перебував під владою Української Держави гетьмана Павла Скоропадського. Після антигетьманського повстання Краматорськ ненадовго перейшов під владу Директорії УНР.

Через поразку УНР в радянсько-українській війні, Краматорськ, як і інші населені пункти Донбасу, опинився під радянською владою.

Радянський період

З 1926 року — селище міського типу, 1932 року отримав статус міста обласного підпорядкування у складі новоствореної Донецької області.

27 жовтня 1941 року місто було тимчасово окуповане німецькими військами.

З 5 по 27 лютого 1943 року місто перебувало під контролем радянських військ, остаточно відвойоване ними 6 вересня 1943 — військами Південно-Західного фронту в ході Донбаської операції. До серпня 1946 року 1-м секретарем міського комітету КП(б)У працював Потанін Дмитро Миколайович, у серпні 1946 року 1-м секретарем Краматорського міського комітету КП(б)У призначили Кузнецова Івана Софроновича.

У повоєнні часи в місті було збудовані завод лиття та поковки, електроламповий завод «Альфа» (1969), комбінат панельного домобудівництва (1972), відкрита тролейбусна система (1971). На горі Карачун збудовано ретрансляторну вежу. Двічі — у 1964 і 1985 роках місто зазнавало поводі.

Пізнавально, що на початку 1970 років, через важкий криміногенний стан, у Краматорську діяла комендантська година. По школах перед канікулами ходили дільничні міліціонери та завучі з роз'ясненнями про те, що школярам заборонено ходити вулицями після 21-ї години, а вдень — гуртами понад двоє осіб. Надвечір вулицями роз'їжджали, окрім міліціонерських УАЗ-469 («бобиків»), важкі мотоцикли з люлькою, у якій сиділа вівчарка, попереду було закріплено прожектор, який міг обертатися, а на сидіннях знаходилися два міліціонери.

У піонерських таборах, наприклад від СКМЗ, діти постійно танцювали під баян єврейський танець «сім-сорок» та грецький «сиртакі» — так відбувалося інтернаціональне виховання.

За радянські часи гостям міста екскурсоводи обов'язково повідомляли, що Краматорськ — місто п'яти світанків на день. Це було пов'язано з тим, що з доменних печей металургійного заводу, кілька разів на добу, вивозили та виливали на відвали (на які краматорчани казали «шлакові гори») рідкий розжарений шлак, що у темну пору виглядало як червонувата заграва, схожа на світанок над містом, коли зненацька ставало майже світло на декілька хвилин.

У Незалежній Україні

З 1991 року — місто у складі незалежної України. У 1997 році почалася ретрансляція програм FM радіо «Європа Плюс Донбас», а з 1998 року розпочала мовлення перша недержавна радіостанція «Радіо Біт».

24 вересня 2008 року ухвалені прапор та новий герб міста. 2010 року — на частині площ КЗТС засновано завод Фурлендер з виробництва вітряних енергетичних установок.

17 квітня 2015 року в Краматорську повалено пам'ятник Леніну.

У 2018 році в Україні відзначено на державному рівні пам'ятна дата — 150 років з часу заснування міста Краматорська (1868).

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи, місто набуло статусу адміністративного центру новоутвореного Краматорського району та Краматорської міської громади. Того ж року Краматорськ зазнав пандемії COVID-19.

Війна на сході України

З 12 квітня по 5 липня 2014 місто було окуповане російськими бойовиками з «ДНР». Окупанти частково зруйнували цехи заводу Енергомашспецсталь та Краматорського заводу важкого верстатобудування, близько 50 осіб загинуло. 13 вересня учасники міського віче прийняли рішення створити добровольчі загони — для захисту міста від російської окупаційної армії; також було вирішено збирати гроші на засоби захисту для захисників, які вступали у підрозділи оборони.

З 11 жовтня 2014 року місто було оголошене тимчасовим обласним центром Донецької області, новий голова обласної адміністрації Олександр Кіхтенко повідомив про перенесення обласної держадміністрації до Краматорська. У листопаді 2014 року до Краматорська був переведений Донецький апеляційний адміністративний суд.

10 лютого 2015 року місто було обстріляне з реактивної системи БМ-30 «Смерч» з боку Горлівки. За даними на вечір 11 лютого, від обстрілу загинуло 17 осіб, поранено 64 особи, серед них 5 дітей.

Російське вторгнення в Україну

Під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, в ніч на 5 квітня 2022 року, окупанти завдали ракетний удар по місту й зруйнували школу № 15. На місці влучання зафіксована воронка шириною в 15 м та глибиною майже 3 м. Обстрілами пошкодили й залізничні колії, тому евакуаційні поїзди № 45/46 з цивільними людьми вимушено залишилися на станції Лозова.

8 квітня 2022 року залізничний вокзал у Краматорську зазнав ракетних обстрілів збройними силами РФ. Унаслідок обстрілу загинули понад 50 осіб, з них п'ятеро — діти. Ще 98 людей зазнали поранення. Голова Донецької області Павло Кириленко повідомив, що на станції на момент удару перебували тисячі людей. Удар було завдано касетними боєприпасами.

Російські чиновники та пропаганда поширювали щодо ракетного обстрілу різні фейки: «відсутність» ракет Точка-У на озброєнні Росії, обстріл «по скупченню ЗСУ», «обстріл Україною» своєї територій. В інтернеті з'явилося спростування фейків, включно з даними Пентагону та сайту «Stop Fake». Міжнародна спільнота засудила умисне вбивство Росією цивільного населення Краматорська..

17 квітня 2022 року, внаслідок чергового ракетного удару російськими окупантами, зруйнувано вісім житлових будинків, освітній та інфраструктурний об'єкти.

24 серпня 2024 року внаслідок російського удару по готелю у Краматорську поранені журналісти Reuters та 6 осіб.

14 вересня 2025 року, вночі, окупанти вдарили по центру міста з чотирма ФАБ-250 з модулем УМПК (універсальний модуль планування та корекції), поранено 19 цивільних осіб, пошкоджено 35 багатоповерхівок, три заклади освіти, адміністративні будівлі, банк та крамниці.

8 лютого 2026 року, на світанку, окупанти вдарили по спальному району Краматорська, одна людина загинула, декілька поранено, пошкоджено житлові будинки.

У ніч на 18 березня 2026 року російські окупанти завдали удар двома авіабомбами ФАБ-250 по приватному сектору та спальному району Краматорська. Внаслідок обстрілу вісім людей отримали поранення, серед поранених — двоє дітей. На місці ударів у місті пошкоджені щонайменше три десятки приватних житлових будинків та дві багатоповерхівки.

29 березня 2026 року о 12:36 війська РФ вдарили по Краматорську. Відомо про трьох загиблих цивільних. Серед них — хлопчик 13 років. Також зазнали поранень жінка та 5 чоловіків віком від 19 до 84 років.

Вдень 16 червня російська армія обстріляла Краматорськ, загальна площа займання склала 1000 кв. м. Внаслідок атаки тілесних ушкоджень зазнали троє жінок та один чоловік. У постраждалих діагностовано мінно-вибухові травми, осколкові поранення, забійні рани й переломи.

Внаслідок авіаудару росіян по Краматорську 20 червня 2026 року поранено чоловіка, зруйнований 1 та пошкоджені 18 приватних житлових будинків. Також ворожий FPV-дрон влучив у багатоквартирний житловий будинок.